Вухо або курча

Один чоловік запросив до себе кума на якесь свято. Посадив його в кімнаті за стіл, а сам тим часом заходився гострити ножі.
Його жінка смажила їм на кухні курчат і раз у раз куштувала, аж поки від курчат зали­шилися одні кістки. Аж тоді вона спохватилася і ну міркувати, як би їй позбутися гостя.
Саме в ту мить чоловік вийшов надвір. А господиня забігла в кімнату, де сидів кум, та до нього:
— Ой куме, куме, якби ви знали, що мій чоловік замишляє. Він хоче повідрізати вам вуха. Іноді він робиться несамовитим. Думаєте, для чого він ножі гострить? Тікайте, куме, рятуйтеся!
Нажаханий кум схопився — і навтьоки!
Заходить чоловік до кімнати, дивиться, а кума й слід прохолов.
— Де кум? — питає він здивовано.
— Ой! — зойкнула жінка.— Ти привів до хати справжнього І нахабу! Він зайшов на кухню, хапонув печені курчата — і тільки його |й бачили.
Чоловік, як тримав ножа в руці, так і кинувся навздогін за гостем, | гукаючи:
— Куме! Дайте мені хоч одне, чуєте, дайте хоч одне!
А кум дременув — аж курява знялася.