Лужицькі народні казки

Жив собі колись давно один селянин, що мав двох коней і трьох синів. Най­старший син, Ян, був дуже тямущий до всякого діла, середущий, Юрій, був спритний і меткий, і лише …

Це сталося тоді, коли чотириногі та крилаті посварилися між собою і почали війну. Обидва табори на великих радах обрали собі ватаж­ків та обміркували, як їм воювати.

Птахи послали на розвідку …

Це було й не було.

Жили собі чоловік та жінка, і мали вот сина-одинака, котрого звали Паном Гібшиком Не питайте мене, звідкіля таке ім’я: по-перше хлопця так кликали, по-друге його …

Була собі колись удова, і мала вона сина. Жили вони в старій, похиленій ха- тинці край села, якраз там, де починалася густа, непролазна хаща. Хлопця звали Ян, бо саме таке …

Саловчани прибились до красної Лужиці ще в сиву давнину. Вони облюбували собі до­лину і відразу взялися будувати село.

На сусідній горі чоловіки валили дерева, об­рубували їх і носили в долину.…

Добудувавши село, саловчани похопилися, що в жодній хаті немає вікон. Зібралися вони та й міркують, як би їх поробити. Аж бачать, дятел довбає дірку в дереві.

— Еге, он хто …

Жили собі чоловік та жінка. Мали вони доч­ку. Та от неждано-негадано жінка померла, і дівчина лишилася сиріткою. Батько часто відлучався з дому, і дівчина, нудьгуючи, провіду­вала хрещену.

Одного разу хрещена …

На вигоні, де паслася худоба, росли кущі.  На одному з них кропив’янка змостила і вивела малих пташенят.

Якось це гніздо побачив бугай. Коли кропив’янка відлітала по корм бугай-забіяка буцав того …

Жила собі мати, що мала одну-однісіньку дитину. Щоразу, йдучи у хлів порати корову, вона наливала в миску молока, накришувала туди хліба, ставила миску на долівку перед малятком, щоб воно тим …

Якось лисиця-капосниця, вештаючись від одного сільського обійстя до другого побачила, що по дворі бігають курчата.

Вона була сита, але так забаглося поласувати смачною курятинкою, що в неї аж слина з …

В обідню пору, коли нестерпно пекло сон­це, лисичка прибігла до річки напитися. А там сиділа жаба. Розсердилася хвостата та як гар­кне:

— Геть звідси, а то вб’ю!

А жаба спокійно …

Жила собі колись жінка, яка забагато спала, бо весь час втомлювалася. Якось пасла вона корів на пасовиську, та й заснула, а в цей час усі її корови розбіглися. Вона довго …

Було собі колись двоє братів. Звалися вони Андрій та Ян. Батьки любили Яна більше, ніж Андрія.

Вони вважали його розумнішим за брата. А що так вони чинили, то настали між …

У стодолі кіт зловив мишу.

— Не їж мене, любий,— попросила ми¬ша.— Я розкажу тобі казку.

— Ну, розказуй! — погодився кіт.

— Жили собі чоловік та жінка,— почала мишка.— …

Лужичани та їхні сусіди ще й сьогодні розповідають один одному веселі бувальщини про мельничука Пумпота. Його дотепні жарти, якими він дошкуляв загребущим мельникам, розійшлися далеко по світу.

М’єрчін Пумпот народився, …

Якось вирядились три кози до лісу поскубти трохи листячка й кори погризти. Перша мала один живіт, друга — два, а третя — три. Стрівся першій козі вовк та й питається: …

Свиня, гуска, коза і вовк надумали поставити кожне собі хату, щоб зиму в теплі перебути.
Але вовк був ледачий і не хотів нічого робити. От він і каже: — Я …

Жили колись чоловік і жінка, й мали вони хлопчика та дівчинку. Дівчинка була дуже гарна. Як усміхалася, то в неї на вустах розквітала троянда, як чесала коси, то з них …

Жив колись багатий удівець і мав гарну дочку. А по сусідству жила бідна вдова з бридкою дочкою. Удівець і взяв ту удову за жінку. Як узяла ж мачуху заздрість, що …

Пас одного разу молодий хлопець на ім’я Крабат на лузі стадо свиней. А повз нього їхав король Саксонський Август Сильний у позолоченій кареті. І що тут Крабату на думку спало, …

Жив у одному селищі у Верхніх Лужицях хлопчик на ім’я Крабат. Були в нього мати та вітчим. Хоч і не рідний батько, а не гірший за рідного, добра людина попалася, …

Жив у селі пан, який любив смачно по­їсти. Панський кухар часто смажив йому лебе­дів.
А той кухар мав наречену. Якось вона каже нареченому:
— Коханий, мені хочеться хоч раз у …

Якось бідний селянин завітав до панського управителя та й каже:
— Пане управителю, не гнівайтесь на мене, але признаюся, що моя корова, буцаючись, штиркнула одну з ваших корів так сильно, …