Водій

Був сумний сірий ранок у північному місті. Переповненим автобусом люди їхали на роботу й навчання. Пасажири сиділи один біля одного, закутані у важкий зимовий одяг, і куняли, приспані монотонним гулом двигуна й теплом, що панувало в салоні.

Ніхто не розмовляв. Хоча всі ці люди зустрічалися чи не щодня, однак, їдучи в автобусі, не звертали один на одного жодної уваги.

Раптом пролунав чийсь голос:

– Увага! Увага!

Пасажири почали здивовано озиратися по боках.

– До вас звертається водій.

Тиша. Всі почали дивитися на потилицю водія, голос якого звучав дуже серйозно.

– Прошу хвилинку уваги.

Люди, відклавши всі свої справи, чекали, що скаже далі водій.

– А тепер нехай кожен з вас повернеться й подивиться на особу, яка сидить поруч.

І, як не дивно, це зробили всі. Дехто засміявся.

– А тепер повторюйте за мною… – продовжував водій. – Добрий день, близький сусіде!

Зазвучали несміливі, трохи зніяковілі голоси, але вже за мить скованості наче й не було. Багато людей подали одне одному руки. Студенти обіймалися. Автобус наповнився гамором розмов.

– Добрий день, близький сусіде!