Вірші Леоніда Куліш-Зіньківа — Сторінка 3

Цілий день бобер не спав — 
Носив з річки воду в став.
Бо така йому біда! —
Висохла в ставку вода.
Як проснулись бобренятка, 
Взяли в лапи відренятка.
— Спочинь, …

Разом з донею собі
Сушить білочка гриби:
І опеньки, і лисички,
Всі маленькі й невеличкі.
До неділі насушили,
У торбиночку зашили.
У дупельці до зими
Хай лежать собі самі.
Потім …

Спали в хатці два шпачки,
Шпачкам снились черв’ячки.
Черв’ячки наснилися —
Дзьобики розкрилися.…

Тридцять три сороконіжки
Приміряли босоніжки.
Літо й осінь приміряли
І, нарешті, так сказали:
— Знову випав білий сніг —
Треба валянки для ніг.…

З лісу лис півня ніс
Й сам собі бурчав під ніс:
“Вчора в баби півник зник –
Однесу його в курник”.…

Плели зранку дві кози
Гарні кошики з лози.
А маленькі козенятка
Носять козам лозенятка.…

Жук рогатий налякав
Під хлівцем сердите Гав.
Мало ще було йому –
Зачіпав рябеньке Му.
Волохате біле Ме
Вже давно втекло саме.
Зажурився жук рогатий,
Бо нема кого лякати.…

Наш ведмідь — солодкоїжка,
Біля нього меду діжка,
Банка повна і дві ложки,
А він просить іще трошки.…

— Носоріг, носоріг,
Чом один у тебе ріг?
— На базар спізнився
— Ріг один лишився.
Я собі його купив
І на носа почепив.…

Стріла качка качконоса
І з його сміялась носа:
— Качконіс, качконіс,
Ну й смішний у тебе ніс!…

Руда білка,
Рудий лис,
Руде поле,
Рудий ліс,
Руда осінь –
Все руде.
Хто в рудім
Руде знайде?…

А у бабці сови
Внученяток дома дві.
Окуляри бабця має,
Казочки для них читає.
Сич купив веселу книжку
Про комарика і мишку.…

Мерзлі ягоди-жаринки
Посміхалися з калинки.
Снігурі посеред віт
Влаштувались на обід.…

Цап капусту посадив,
Біля неї день ходив.
Думу дума білий цап:
— А як хтось капусту — хап?!
— Не дає спокою думка:
А як зайчик просто схрумка?
Чи залізуть …

Веде квочка з дитсадочка
Сім смішних курчат,
А пухнасті ті клубочки
Голосно пищать:
— Там смачне пшоно давали,
Гарна то їда,
— Ку-ку-рі-ку! — нам співали
Й куд-куд-куд-куда!…

По діброві ходить осінь,
Олівці з собою носить
І фарбує в жовтий колір
Клени, липи і тополі.
Я гукаю: — Люба осінь,
А скажи, чому ще й досі
У садку …

Десь, кудись поділось літо,
Сонця теплого нема.
У кожух такенний вдіта
Бабця біла йде — зима.
В неї в торбі — сніговиця,
Ще й хурделиця на дні.
— Діставайте рукавиці…

Гарна баба снігова,
В баби біла голова.
Очі — дві вуглинки,
Носик — із морквинки.
Та цікаво для малечі —
Нащо торба через плечі?
Просто так. Зима мине,
Сонце вигляне …