Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Мій брат — кравець хлоп’ячих мрій,
зішив з землею небо.
Горять хустки у крамарій,
немов стобарвний гребінь.
Співають теслі, бубни б’ють.
Розкрию таємницю: червоне сонце продають
на ярмарку в Горлицях.
Додайте твір до своєї добірки або створіть новий список. Публічними списками можна ділитися за посиланням.
Росте хлоп’я, мов кущ малини,
підкови на шляхах дзвенять.
Ось ластівки в книжках пташиних
записують початок дня.
Запрягши сонце до теліги,
назустріч виїду весні.
Окриленим, хрещатим снігом
співають в квітні …
Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя боже повезуть.
Тешуть теслі з срібла сани,
сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,…
Схилились два самітні клени,
читаючи весни буквар,
і знов молюсь землі зеленій
зелений сам, немов трава.
Оброслий мохом лис учений
поетику для кленів склав.
Співає день, співають клени,
лопоче сонячна …
Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.
Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,…
Кравці лисицям хутра шиють,
вітри на бурю грізно трублять.
О доле, стережи в завію
і людські, і звірячі кубла.
У ста млинах зима пшеницю
на сніг сріблясто-синій меле.
Назустріч бурі …
На кичерах сивасті трави,
черлений камінь у ріці.
Смолиста ніч, і день смуглявий,
немов циганка на лиці…
І куриться із квітів запах,
немов з люльок барвистих дим.
Дрижать ялиці в …
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, …
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не …
Я несу щедрівочку
У будинки,
Сію-вію житечко
Із торбинки.
Сію-вію зернята —
Зоренята.
Хай добром проміниться
Кожна хата!
Як моя торбиночка
Порожніє, —
То навколо радістю
Світ повніє.…
Жив у нас на селі коло яру
Незвичайний Роман — чарівник.
Хоч насправді, які вже там чари.
Гречкосійний собі чоловік
Мав якусь таємничу планиду —
Хто б про нього і …
В серпні не брали ми в руки серпи,
Бо руки тримали зброю,
Бо наші достиглі пшеничні степи
Були тоді полем бою.
Нива – по колосу ходять зайці!
Місяць над степом …
Два хлопчики в зелену пору року
До лісу вийшли,— вікових дібров.
Один із них прискалив миттю око
Й прикинув діловито: “Скільки дров?”
А навкруги і щебетало, й квітло,
Як сто …
Обговорення (0)