Вірші Анатолія Камінчука — Сторінка 5

Хурто-хурто-хуртовина
Захурделила поля.
Біля двору, біля тину
Сніг замети простеля.

Ні тобі у ліс поїхать,
Ні тобі у сад піти.
Хуртовина — біла втіха,
Біло вбілює хати!…

Зайчик стриб, стриб,
А довкола сніг, сніг.
Стежиночки нема,
Замела зима.…

Їжачино-їжачок,
Де купив ти голочок?
Я у лісі побував,
Голочок собі придбав
Ще минулої весни
У колючої сосни!…

— Цапе-цапино,
Латочко біла,
Де це ти бігав,
Де ти бував?

— Був я на лузі,
Був на леваді,
Там я з метеликом
В піжмурки грав!…

Тупу-тупу-тупу.
Хто це там у степу?
Став, як стовпчик,
Свиснув, як хлопчик.
Гілочка — хрусь,
А він у нірку — шусть
І сховався!…

Дятлик школу відкриває,
Всіх до себе зазиває:
— Щоб рахунок добре знати,
Будем вчитись рахувати!

— Стукнув раз —
Одуд прилетів на в’яз.
Стукнув два —
Прилетіла сова.

Стукнув три …

Наш капітан
Капітон Капітонович
Веде корабель
Величезний — стотонович.

Стоїть на містку,
За штурвалом кермує,
І люлька його
Козарлюцька димує.

Шумує, вирує
У морі вода.
Сріблиться на сонці
Його борода.…

На плиті варю кисіль,
Біля мене кіт Мурсій.
Певне, хоче киселю.
— Коте, я тобі наллю!

Я налив аж повну миску.
А Мурсійко крутить писком.
— Коте, коте Мурсію,
Чом …