Вірші українських поетів — сторінка 12

Зайчик їстки захотів, —
Що ж його робити?
Уночі засипав сніг
І траву і квіти.

Не дістанеш корінців,
Вся земля, як крига…
Зажурився зайчик наш,
По садочку біга.

Хоч недовго …

Івасик пташечку зловив,
Щасливий вбіг у хату
— Який же гарний, ах, який,
Дивись, дивися, тату!

А батько глянув у кулак
Покивав головою:
— А що було би, якби так…

Гляньте, снігова бабуха
Виглядає, мов без духа,
Похилилась голова,
Поламалася нога.

Як на сонце баба гляне,
То відразу тане-тане,
Ну, а сонце, теплий гість
Пригріває, мов на злість.

На кущах …

Та це ж весна,
Бо тане сніг.
Дивись, струмок
Згори побіг.

Шумить вода,
Ламає все,
Весна іде,
Тепло несе.

Шумить, гуде
Веселий гай,
І гомонить: „
Вставай, вставай!

Розтане сніг,…

Діти граються в крамничку:
Білих булок невеличких
Наробили із піску,
Наліпили масла з глини,
Яблук, груш, грибів, малини
І поклали в холодку.

Галочка при касі стала,
Яся й Лесик — …

На вечірнім небі зірка засвітила,
Добру вістку добрим людям
Із небес звістила —

Що у Вифлеємі, в стайні на підгір’ї,
Там Син Божий народився
В Святої Марії.

Три князі зі …

І
Мати доні молодій
Огородик наділила.
Розкошує доня мила,
Каже неньці — тісно їй:
В земляній сиджу коморі
А коса моя надворі.
Хочу цей раз штуку втнуть:
Не скажу, як …

Залізний ніс, а хвіст вербовий,
У рот їй пальців не кладіть:
У лісі дуб який здоровий,
А як кусне — і той кричить.
Захоче, — здуру зробить шкоду,
А іноді …

Бачить — не бачить,
Чути — не чує,
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Кривду соромить,
Правду навчає,
Часом жартує,
Смішки справляє.
Люба розмова —
Дай, Боже, діти,
З нею довіку
Жити-дружити.…

Покинута, занедбана на лугу
зеленіє капустонька у снігу,
а до неї стежечку не одну
протоптали ніженьки по лану.
Догадайтесь, дітоньки, ви самі,
хто ці робить стежечки узимі.
Я вам в …

Це здивує, мабуть, всіх, —
Є такий чудовий Ріг,
Ні з корови, ні з вола,
Ні зі скрині, ні стола,
Ріг той най багатший є,
Сталь прекрасну він дає.
(На …

На світ разом народились
І ніколи не різнились,
Одинакові на вид.
Одна другу доглядає,
Одна другу обмиває,
Так, як добрим сестрам слід.

Де одна, там друга буде,
І усюди добрі …

Серед ква-ква-квачерету
Хтось співає кваперету.
Качка-Крячка, Жабка-Квабка
Розспівалися і крапка,
Ще й Ворона-Каркорона
Їм підспівує в півтону.
Тож лунає з квачерету
Кваконцертна кваперета. …

Темна ніч, на небі зорі,
в двері, вікна, димарі
тихо стукають прозорі
(ні! Не мухи й комарі)
найсправжнісінькі, крилаті,
найказковіші дива,
щоб малятам в кожній хаті
сон обійми відкривав.…

А від…
А від вітру і від сонця засмагає в хлопця ніс.
А від сонця і від вітру виростає дужим ліс.
А від літа, а від літа зеленіє білий світ,…

Як приходить ніч до хати,
то малятам треба спати.
Бо, як тільки зазоріє,
під вікно приходять мрії
По-під руку із казками,
з колисковими та снами…
Щоб із ними полетіти,
треба …

Що за лихо? Що за диво?
Позбігалися усі!
“Це ж якась страшенна злива!” —
Вигукнув старий сусід.
Налилося вже багато
Та не спиниться й на мить.
Треба дощика спитати,
Може, …

По сніжку до снігурів
сніговик у гості брів,
ніс гостинців сніжний міх:
кілька шишок і пиріг.

Озирнувся сніговик:
Був снігур і раптом зник.
Де це, де подівся друг? —
Оглядається …

Сперечалися хмаринки,
швидше хто вдягне ялинку,
враз посипали сніжинки —
всі ялинки в кожушинках.

А чия гарніша шуба?
В кого тонша, в кого груба?
Сперечалися хмаринки,
аж закінчились сніжинки. …

Хто це ходить серед ночі,
З гуркотом на шафу скочив,
налякав мене і тата?
Хто це там не хоче спати?

Скочив хто мені на ліжко,
умостився біля ніжки?
Це ж …

Хма-хмаринка-веселинка ночувала на горі,
Зачепилася за роги поплямованих корів.
І просила, і молила: відпустіть, я полечу,
Відпустіть мене у небо, а інакше — намочу!

Хма-хмаринка-веселинка сумувала до зорі,
Ночувала в …

Прикро павуку на осінь —
Не походиш в холод босий.
Восьмилапий мусить зранку
До світанку, до сніданку
Вісім туфель зав’язати
На красиві модні банти.…

Питався кульбаба-онучок в бабусі:
Чому я, бабусю, кульбабою звуся?
Чому не кульхлопчик або кульонучок?
Таке от питання давно мене мучить.

Бабуся білява кульбабі-онучку
Всміхається щиро, бере його ручку.
«Ходімо, маленький, …

Син, маленький листочок,
маму-бруньку питає:
чи короткі вже ночі,
чи вже тепло у гаї?

Може, він забарився,
навіть весну проґавив –
сніг розтанув на стрісі,
крига скресла на ставі…

Поспішає …