Вередлива кицька

Дівчинка сиділа за столом і малювала. Раптом прийшла смугаста Кицька і стала дивитися, що робить Дівчинка.

– Що це ти робиш? – спитала допитлива Кицька.

– Я малюю для тебе будиночок, – сказала Дівчинка. – Дивись: ось дах, ось димар на ньому, а це двері…

– А що я там буду робити?

– Будеш піч топити, кашку варити.

І Дівчинка намалювала, як з димаря будиночка йде дим.

– А де віконце? Адже кішки стрибають у віконця!

– Ось тобі віконця. Раз, два, три, чотири… – сказала Дівчинка та намалювала чотири вікна.

– А де я буду гуляти?

– Ось тут.

Дівчинка намалювала паркан навколо будиночка.

– Це буде сад, – сказала вона.

Кицька подивилася і пирхнула:

– Який же це сад? Тут нічого немає!..

– Зачекай, – сказала Дівчинка. – Ось тобі клумба з квітами, ось яблуня з яблуками, а тут город: тут морква росте і капуста росте…

– Капуста! – скривилася Кицька. – А де я буду рибку ловити?

– Ось тут…

І Дівчинка намалювала ставок, а в ставку рибок.

– Це добре… А пташки будуть? – запитала допитлива Кицька. – Я люблю пташок.

– Будуть. Ось тобі курочка, ось півник, ось гусак, а ось і троє курчат…

Тут Кицька раптом облизнулася, замуркотіла і тихо-тихо спитала:

– Ну… а мишки там будуть… в будиночку?

– Ні, мишей не буде.

– А хто буде мій будиночок охороняти?

– Його буде охороняти… – Дівчинка намалювала будку. – Буде охороняти ось цей Бобик!

Кицька навіть хвостом смикнула, і шерсть у неї встала дибки.

– Не подобається мені твій будиночок, – сказала Кицька. – Не хочу я в ньому жити!..

І пішла собі, наче її образили.

Ось така вередлива Кицька!