Хто сказав «Няв»?

Цуценя спало на килимку біля дивана.

Раптом крізь сон воно почуло, як хтось сказав:

— Няв!

Цуценя підняло голову, подивилося — нікого немає.

«Це, мабуть, мені наснилося», — подумало воно і вмостилося зручніше.

І тут хтось знову сказав:

— Няв!

— Хто там?

Схопилося Цуценя, оббігло всю кімнату, заглянуло під ліжко, під стіл — нікого нема!

Вилізло на підвіконня, побачило — за вікном на дворі гуляє Півень.

«От хто не давав мені спати!» — подумало Цуценя і побігло на двір до Півня.

— Це ти сказав няв? — спитало Цуценя Півня.

— Ні, я говорю… Півень заляпав крилами і закричав: — Ку-ку-рі-ку-у-у!

— А більше ти нічого не вмієш говорити? — спитало Цуценя.

— Ні, тільки «кукуріку», — сказав Півень.

Цуценя почухало задньою лапкою за вухом і пішло додому.

Раптом біля самого ґанку хтось сказав:

— Няв!

“Це тут!” — сказало собі Цуценя і швидко почало копати землю під ганком усіма чотирма лапами.

Коли воно вирило велику яму, звідти вискочило маленьке сіре Мишеня.

— Ти сказав няв? — суворо запитало його Цуценя.

— Пі-пі-пі,— запищало Мишеня. – А хто так сказав?

— Хтось сказав «няв»…

— Близько? — захвилювалося Мишеня.

— Ось тут зовсім поруч,— сказало Цуценя.

— Мені страшно! Пі-пі-пі! — запищало Мишеня і шмигнуло під ганок.

Цуценя задумалося.

Раптом біля собачої буди хтось голосно сказав:

— Няв!

Цуценя оббігло навколо буди три рази, але нікого не знайшло. У буді хтось заворушився.

«Ось він! — сказало Цуценя. — Зараз я його зловлю…» Він підкрався ближче…

Назустріч йому вискочив величезний кудлатий Пес.

— Р-р-р-р! — загарчав Пес.

— Я… я хотів дізнатися…

— Р-р-р-р!

— Це ви сказали… «няв»? — прошепотіло Цуценя, піджимаючи хвостик.

— Я? Ти смієшся, Цуценя!

З усіх ніг кинулося Цуценя в сад і сховалося там під кущем.

І тут, прямо над його вухом, хтось сказав:

— Няв!

Цуценя виглянуло з-під куща. Прямо перед ним, на квітці, сиділа волохата Бджола.

«От хто сказав «няв»! — подумало Цуценя і хотіло схопити її зубами

— Ж-ж-ж-ж! — продзижчала ображена Бджола і боляче вжалила Цуценя в кінчик носа.

Заверещало Цуценя, побігло, а Бджола за ним!

Летить і дзижчить:

— Вж-ж-жалю! Вж-ж-жалю!

Підбігло Цуценя до ставка — і у воду!

Коли воно виринуло, Бджоли вже не було.

І тут знову хтось сказав:

— Няв!

— Це ти сказала «няв»? — запитало мокре Цуценя Рибу, що пропливала повз нього.

Риба нічого не відповіла, махнула хвостом і зникла в глибині ставка.

— Ква-ква-ква! — засміялася Жаба, що сиділа на листочку лілії. — Хіба ти не знаєш, що риби не розмовляють?

— А може, це ти сказала «няв»? — запитало Цуценя Жабу.

— Ква-ква-ква! — засміялася Жаба.— Який ти дурний! Жаби тільки квакають.

І стрибнула у воду…

Пішло Цуценя додому мокре, з розпухшим носом. Сумне, лягло він на килимку біля дивана.

І раптом почуло:

— Няв!

Воно схопилося — на підвіконні сиділа пухнаста смугаста кішка.

— Няв! – сказала Кішка.

— Гав-гав-гав!— загавкало Цуценя, потім згадало, як гарчав кудлатий Пес, і загарчало: — Р-р-р-р!

Кішка вигнулася, зашипіла: «Ш-ш-ш!», зафиркала: «Фур-фур-фур!» – І вистрибнула у вікно.

Повернулося Цуценя на свій килимок і лягло спати.

Тепер воно знало, хто сказав няв.