Вірші про українську мову — сторінка 2

Мова рiдна, слово рiдне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камiнь має.

Як же мову ту забути,
Що нею учила
Нас всiх ненька говорити,
Ненька наша …

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє.
Може в рука х невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Месники дуж і приймуть мою зброю,
Кинуться з …

О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря  бриліантів, це — мова  моя,
Це — мова моєї Вкраїни.
Яка  у  ній  сила  і  кличе,  й  сія,
Яка  в  …

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє …

А Вкраїни ж мова —
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність і обнова —
Українська мова.

Розквітай же, слово,
І в родині, і у школі,…