Солодкий будиночок

Якось маленька миша прокралася в кондитерський магазин. Вона прогризла дірку в коробці з солодощами і витягла звідти печиво, соломку та пряники.

Подивилася мишка на своє багатство та подумала: «Ні, так багато мені одразу не з’їсти. Краще побудую з солодощів собі будинок – і тепло, і буде, що їсти».

Мишка зробила стіни з печива і дах з соломки. Круглі пряники стали вікнами солодкого будинку. Щойно роботу було завершено, господиня вирішила похвалитися своїм солодким будиночком перед своїми подружками-мишками.

– Ой, який гарненький будиночок! – захоплено казали подружки-мишки.

– А як смачно від нього пахне! – мружили очі мишенята.

Миша і не помітила, як від її солодкого будиночку нічого не залишилося. Подружки-миші та їхні малята-мишенята ненароком гризли-гризли солодощі, та й з’їли всю мишачу оселю! Навіть крихт не лишилося – їх доїли горобці.

– Ой, що ж мені робити! – заплакала мишка. – Де ж мені жити і що мені їсти? От ви які, погані подружки!

– Ой, ой, ой! Як це могло статися? – дивувалися подружки та малюки. Їм було соромно, що так вийшло.

– Не плач, подружко, ми зараз все виправимо, – втішала одна з мишок колишню щасливу господиню солодкого будинку. – Зараз ми усі разом знайдемо найкращі гілочки, з яких допоможемо тобі побудувати гарненький тепленький будинок.

Так вони і зробили. Працювали усі разом, і незабаром у мишки з’явився новий, найсправжнісінький мишачий дім.

– Ось так краще! – сказали миші. –А ще ми покажемо тобі поле, де ростуть смачні гарбузи, і можна знайти зернятка. А до магазину більше не йди, бо ще раптом принесеш на хвості людям якогось мікроба!

– Який же у мене гарний будинок, і які гарні подружки! – раділа миша.