Щасливий вовк

Жив у лісі вовк. Прокинувся він якось ранесенько, потягнувся й тричі чхнув.

“Непогано! Виходить, сьогодні мені тричі повезе”, – подумав вовк.

Раптом бачить – на пагорбі два барани буцаються. “Ось і перша удача! Та ще яка!” – зрадів вовк. Підкрався він до баранів так як гаркне:

– Це, що за непорядок! Що за беззаконня?! Зараз я вас провчу…

Бачать барани, що бігти їм нікуди, просяться:

– Сеньйор вовк, ми знаємо, що провинилися, і ви нас за це з’їсте. Але зробіть милість, розсудіть нас.

– В чому справа? – запитує вовк.

– Посперечалися ми з товаришем: я кажу, що звідси і до сюди – це усе луг мого господаря, а він каже, що ні, тут уже земля його хазяїна. Чи можете ви розсудити нас?

Погодився вовк. Втупився у землю й давай прикидати, чи рівно проведений кордон. Та раптом як піддадуть йому ззаду! Тричі  перевернувся вовк з ніг на голову і втратив свідомість. Барани – ще  ті майстри буцатися!

Отямився нещасний вовк, піднявся ойкаючи і стогнучи, далі пішов. “Ну, – думає, – якщо й дві другі удачі будуть такими, я до вечора не доживу!”

Так що поробиш, їсти хочеться? Два тижні він  нічого не їв і зовсім схуд.

Ішов він, ішов, раптом бачить: галявина, а на галявині пасеться стара худюща кобила з лошатком.

“Ось вона, удача! – зрадів вовк. – Вони  від мене не втечуть: кінь занадто старий, а лошатко мале й слабеньке. Але тепер я буду обережнішим. Заріжу спершу кобилу, а то як би вона мене не брикнула!” Підійшов він обережно до коня й говорить:

– Я страшенно голодний! Зараз тебе з’їм! А кобила у відповідь:

– Стара я і м’ясо у мене тверде. Краще з’їж моє лошатко, тільки виконай моє єдине прохання.

– А що таке?

– Витягни у мене із задньої ноги скалку, а то я кульгаю.

Підійшов вовк до кобили ззаду, тільки почав скалку шукати, а кобила як брикне його з усієї сили і  з лошатком геть поскакала.

Зітхнув вовк, потягнувся далі.

Йшов, йшов і побачив корову. У корови на ногах мотузка теліпалася. “Два рази мені не повезло, – подумав вовк, – зате тепер вже точно пообідаю. Потягну за мотузку, корова впаде”.

Схопив вовк мотузку, а корова як кинеться бігти, вовка по землі так і потягнула. Нарешті порвалася мотузка, вовк піднявся весь обдертий і сказав сам собі:

– От ти,  йолоп! Хто тебе просив ставати землеміром та ветеринаром?!

Hy, а як би мотузка не порвалася? Хазяїн корови швиденько би зі мною справився! Ось тобі й три удачі!