Печера, що розмовляє

Голодний лев шукав у джунглях поживи, але не знаходив, чого б такого з’їсти. Через деякий час він дістався до якоїсь печери і йому спало на думку: «Тут неодмінно живе якийсь звір. Треба мені заховатися в кущах, і коли він вийде, схоплюю його та й з’їм».

Скільки не чекав хижак, ніякий звір з печери не з’являвся. Лев вирішив увійти всередину і сховатися в кутку. Та печера була лігвом одного шакала, який саме пішов пошукати харчів. Коли він повернувся, то побачив лев’ячі сліди перед домівкою. Шакал подумав: «Треба впевнитися, чи є лев усередині, чи нема».

Тоді він загукав голосно: «Вітаю, вітаю, люба печеро!»

Але у відповідь не почув нічого. Він заволав удруге: «Вітаю, чому ж не озиваєшся? Ти завжди люб’язно мені відповідала і запрошувала увійти. То чому сьогодні мовчиш і нічого не кажеш своєму другові?»

Лев почув голос і зметикував: «Якщо ця печера завжди розмовляла з шакалом, безумовно, сьогодні вона мене боїться, тому й не озивається. Якщо той не почує відповіді печери, то піде геть, а я залишуся голодним».

Тому він гучно проричав з печери: «Привіт, друже мій! Ласкаво прошу додому».

Метикуватий шакал, коли зрозумів, що у печері лев, чимдуж кинувся звідти, а хижак випустив із лап свій обід.