Павучок

Павучок Рудий Бочок
мив надвечір ніжки.
Був він добрий павучок,
та дурненький трішки.
Мив він ніжки, вимивав,
їх ретельно рахував:
—  Перша й друга — при мені.
Ось і третя ніжка.
А четверта? Є чи ні? Є!
Вона вже в ліжку… —
А весела ніжка п’ята
все ще хоче танцювати.
Ну невже та п’ята ніжка
не втомилась анітрішки?
Вередлива шоста ніжка
не давала знять панчішку,
упиралася, сміялась,
ніжка лоскоту боялась.
Сьома — митись не любила:
— Ой, змивається загар! —
Восьма крику наробила,
що на неї наступила
ще не вимита нога.
Павучок благає: — Досить!
Не пустуйте! Час у ліжко! —
Доки вимив ніжку восьму,
забруднилась перша ніжка.
Вимив першу — десь поділась
сьома. Де ти, сьома?

… Вже і сонце закотилось
втомлено і сонно.
Спить конячка і бичок,
птиці сплять і мишки.
Тільки смішний павучок
все ще лічить ніжки…