Обманули лисицю

Якось лисиця-капосниця, вештаючись від одного сільського обійстя до другого побачила, що по дворі бігають курчата.

Вона була сита, але так забаглося поласувати смачною курятинкою, що в неї аж слина з рота потекла.

Довго вичікувала вона під тином, поки нарешті молодий півник, кукурікаючи, вискочив за тин. Лисиця хап його і хутенько подалася в ліс

Хоч який був переляканий півник, а не розгубився і почав підколювати лисицю.

— Хіба ти справжня лисиця? От твоя покійна мати була… спочатку посадила б півника на пеньок і проспівала б йому прощальну пісеньку.

Лисиця образилася.

— Я не гірша за маму,— заперечила вона.— Теж заспіваю ситий не будеш!

Взяла посадила півника на пеньок і ну співати… Півник умить злетів на гілку.

Коли лисиця отямилася, півник сидів уже на самісінькому верху  і висміював ошукану лисицю:

— Ку-ку-рі-ку, отаких хитрих треба обдурювати!

Розлючена лисиця, піймавши облизня, пішла собі геть.