Мишка шукає зебру

Одного раннього літнього ранку Мишка прокинулася від голоду. Вона пішла на кухню, щоб приготувати собі щось смачненьке, відкрила шафку і побачила, що в неї залишилося зовсім мало зерняток. На сніданок, звичайно ж, вистачить, але ось на наступний день готувати буде вже нема з чого. Тоді Мишка згадала, що частину запасів сховала в своїй коморі, і пішла перевірити. Але в коморі теж було порожньо. Всі свої запаси Мишка вже з’їла. Що ж робити?

— Мені терміново потрібно знайти ще зерняток. Збирати врожай буду аж через місяць, а запасів вже зовсім нема. Їжачок мені розповідав, що у місті за лісом, є чудове місце і називається воно «МАГАЗИН». Там можна придбати що-завгодно, навіть зернятка! Значить мені потрібно піти туди і знайти цей магазин! – вирішила Мишка.
Мишка зібралася в дорогу і пішла на пошуки магазину. Вона дуже хвилювалася, адже ще ніколи до цього не була в місті, і не уявляла які пригоди її там чекають. Мишка швиденько дійшла до кінця лісу, перейшла поле і побачила околиці міста.
– Які височенні будівлі! Скільки ж тут всього цікавого! – захопилася Мишка.
Вона йшла вздовж дороги по тротуару та вдалині побачила вивіску, де великими літерами було написано «МАГАЗИН». Але тут Мишка розгубилася. Тротуар закінчився, а за ним була широченна дорога, по якій швидко їздили автомобілі. А потрібний Мишці магазин був якраз на протилежній сторні великої дороги. Мишка уважно озирнулася на всі боки, але потік машин був нескінченним і здавалося, що перебратися через дорогу просто неможливо.

Мишка засмутилась та задумалась:
— Як же мені бути? Автомобілів так багато і їздять вони так швидко. Йти прямо точно не можна. Водій машини може мене не побачити, і я потраплю рямо під неї. Ой – йой, як страшно. Що ж робити?
Мишка глянула направо, потім наліво, але нічого не змогла придумати.
— Треба йти і просити поради у Мудрої Білочки. Вона точно має відповіді на всі-всі запитання — вирішила Мишка і вирушила до Білочки.
Білочка була зайнята своїми справами і кудись поспішала.
— Білочка, ти така розумна! Допоможи мені порадою. Я вперше пішла в місто, щоб знайти магазин і поповнити запас своїх зерняток. Але я не очікувала, що побачу так багато автомобілів, а магазин знаходиться через дорогу. Як же мені її перейти? — запитала Мишка.
— Мишка, все дуже просто. Тобі потрібно знайти зебру! Знайдеш зебру — знайдеш і рішення своєї проблеми. — підказала Білочка.
— Яку таку зебру? Де ж мені серед міста зебру шукати? – розгубилась Мишка.
— Вибач, Мишка. Але я дуже поспішаю. Знайди зебру і все у тебе вийде! – на ходу сказала Білочка.
Мишка була дуже здивована. Як же так? Вона знала, що зебри живуть далеко від міста, але якщо Білочка сказала, що потрібно шукати зебру — значить потрібно знайти зебру.
Мишка повернулася в місто та уважно виглядала чарівну зебру, але її ніде не було видно.
— Зеееебра, ти де? Зеееебра! – гукала Мишка.
На поклик Мишки прибіг здивований Їжачок.
— Мишка, що ти тут робиш? – поцікавився він.
— Ой, Їжачок. Я прийшла в місто. Мені потрібно в магазин, але як бачиш, він знаходиться через дорогу. Я зовсім не розумію, як же туди потрапити. Білочка сказала, що потрібно знайти зебру. Ось я тут бігаю і шукаю її. Ти не знаєш, куди вона поділася? — запитала Мишка.
Їжачок трішки розсміявся:
-Мишка, ти не ту зебру шукаєш! Тобі потрібна несправжня, а намальована на асфальті зебра! Підемо швидше — я тобі покажу.
Мишка дуже здивувалась і міркувала, як це зебра може бути несправжньою. Дива та й годі.
Їжачок взяв Мишку за ручку і відвів її трохи в бік. Там Мишка і побачила ту саму зебру, намальовану на асфальті.
— Мишка, ось така зебра називається пішохідний перехід. Це спеціальне місце, де можна безпечно переходити дорогу. Давай я тобі покажу як це робиться — сказав Їжачок.

Коли друзі зійшли з тротуару на зебру, геть усі автомобілі зупинилися пропустити маленьких пішоходів. Мишка з Їжачком безпечно перейшли дорогу і нарешті дісталися до магазину.
— Як же добре, що я тебе зустріла! Сама я б ніколи не знайшла цю несправжню зебру! — подякувала Мишка другу.
Мишка купила зерняток, а значить голодною вона тепер не залишиться.
— Їжачок, підемо додому? Я спечу тобі найсмачніше печиво.