Меню для динозавра

Мільйони років той час оповив,
Коли по Землі динозавр ходив.
Росли аж до неба тоді хвощі,
Та, як водоспади, рясніли дощі.

І наша історія з тих часів…
Тоді диплодок край зелених лісів,
Й трицератопс, й стегозавр теж
Знайшли собі хатки між древніх стеж.

У велетів дітки з’явились дрібні,
Як слоненятка — незграбні й малі.
А щоб здорові росли сини,
Мусять добряче їсти вони.

Що їсть на обід диплодоків син —
Варення з малини чи апельсин?
Зелені хвощі чи з ромашки чай?
Ти спробуй, матусю, лише вгадай!

А що стегозаврику на обід
Мають зварити бабуся чи дід?
Він їстиме суп, голубці чи кокоси?
Хай тільки-но скаже, тільки попросить!

У трицератопсів в родині сум —
Не їсть на сніданок малюк ковбасу,
Ні борщик, ні пироги, на жаль.
То, може, йому котлетку з вужа?

І поки матусі пекли торти,
Устигли малята від них втекти.
А, знаєш, навіть у давні часи
Були небезпечні малим ліси.

Голодний і злий там блукав, гарчав,
Лихий і страшнючий тиранозавр.
Малятам попасти йому до лап —
Це лихо! Жахлива біда була б!

Ішли динозаврики поміж хвощів
Напились води найчистіших дощів,
Наїлися листя, а ще — суниць,
Малини, ожини, гнилиць і чорниць.

Аж раптом почули страшенний рев —
Це тиранозавр серед дерев!
Голодний і злий, він винюхував слід,
Щоб зжерти когось собі на обід!

Малята умить усі підросли
І це страховидло перемогли!
Устигли вернутись якраз на вечерю,
Коли за столом у теплій печері —

Матуся і тато, бабуся і дід —
Зібрався увесь динозаврячий рід.
Героїв чекав лимонад, мармелад,
Морозиво, тортик і шоколад.