Лисиця-нянька

Одного разу ведмідь шукав няньку для своїх ведмежат. Йшов він лісом, йшов, зустрів вовка.

— Куди, дідусю, путь держиш? — спитав вовк.

— Іду няньку ведмежатам шукати, — відповів ведмідь.

— Візьми мене нянькою, — пробурчав вовк.

— А ти вмієш співати? — поцікавився ведмідь.

— Звісно, ​​вмію, — відповів вовк і завив: — У-у-у! У-у-у!

— Не вийде з тебе няньки, погано співаєш, — сказав ведмідь і пішов далі.

Назустріч йому заєць.

— Куди, дідусю, путь держиш?

— Іду няньку ведмежатам шукати.

— Візьми мене нянькою.

— А ти вмієш співати?

— Пу-пу, пу-пу, пу-пу, — заспівав заєць.

— Не вийде з тебе няньки, погано співаєш, — сказав ведмідь і знову пошкутильгав стежкою.

Назустріч йому лисиця.

— Куди, дідусю, путь держиш?

— Іду няньку ведмежатам шукати.

— Візьми мене нянькою.

— А ти вмієш співати?

— Тільки я одна у цьому лісі умію співати, — похвалилася лисиця і ласкаво заспівала:

Заспіваю я тобі

пісню голосисту

тууті-луллаа, тууті-луллаа,

туулі-луллаа, а-а-а!

— Тебе я візьму, ти дуже гарно співаєш, — розчулився ведмідь і повів лисицю до себе додому.

Наступного дня пішов ведмідь на полювання, а лисиця робити нічого не хотіла, ведмежат не годувала, не мила.

Повернувся ведмідь увечері і питає:

— Чи добре ти моїх дітей няньчила?

— Цілий день їм пісні співала, — відповіла лисиця. Ведмідь цього дня так втомився, що більше нічого й не спитав.

Вранці знову ведмідь пішов на полювання. А лисиці й діла немає до ведмежат, сидять вони голодні й зовсім недоглянуті.

Повернувся ведмідь увечері, бачить — ведмежата плачуть, їсти просять. Розлютився ведмідь, зараз покарає ліниву няньку, а хитра лисиця стриб на вулицю, мах хвостом і бігом у ліс.