Лисиця і курятина

Одного разу лисиця вкрала у селянина курку. Принесла її до себе в нору, обідрала пір’я, але їсти відразу не захотіла. «Вже вечір, – подумала лисиця, – за день я дуже втомилася. Краще влаштую завтра справжній бенкет, а поки висплюся як слід ». Вона поклала курку собі під голову замість подушки і вляглася.

Переверталася, переверталася, а заснути ніяк не може! Тоді знову піднялася, помацала курку і сказала:

– Ця подушка надто м’яка – не заснеш! Мабуть, краще об’їсти самі жирні місця, тоді вона буде твердіше.

Так і зробила: з’їла майже все м’ясо з боків і трохи зі спини і знову вляглася. Але і на цей раз заснути не вдалося: здалося, що подушка стала жорсткою. Тоді лисиця знову піднялася і сказала:

– Зараз я виправлю свою помилку: з жирних місць буду їсти поменше, а з худих – побільше.

Вона з’їла все м’ясо, яке залишалося на боках і спині, і знову вляглася і заплющила очі.

Але і в третій раз сон не приходив. Тоді лисиця подумала: «Адже раніше у мене і подушки не було, а я спала завжди як убита до самого світанку!»

Тоді вона з’їла крильця і ​​ніжки і, сита, вляглася прямо на курячі кістки. Відразу ж заснула і проспала до самого ранку. І тільки вранці здогадалася: це не подушка їй спати заважала, а курятина!