Ластівка і горобець

Летіли собі Ластівка й Горобець та й зустрілися. Ластівка й каже:

— Я швидше літаю.

Та й полетіла високо-високо, аж де хмари. Повернулась на землю, а Горобець каже:

— Ти вмієш високо літати, а я вмію по землі стрибати, а ти не вмієш.

Ластівка спробувала й собі стрибати, але нічого не вийшло. Тоді вона каже Горобцеві:

— А я вмію над ставком летіти й можу, летючи, води напитися.

Летить Ластівка швидко-швидко, нахилилась над водою та й напилась води.

— Бачиш, Горобчику, а ти й не вмієш.

А Горобчик сміється:

— А пробуй на гілочці гойдатися. Я вмію, а ти не вмієш.

Полетів Горобчик, сів на тоненьку вербову гілочку та й гойдається. Уже й сонце заходить, а він усе гойдається.

— Цвірінь-цвірінь, — засміявся Горобчик.