Казочка про писанку

Залишивши гніздечко, покотилось яєчко… Та котилось воно недалечко.
Квочка з курчатами на подвір’ї гуляла, діток своїх забавляла.-    Мамо, он яєчко по стежинці котиться, – сказало найменше курчатко. – Ану ж, яке воно на колір?
– Біле, як сніг, – сказала квочка.

– А сніг який? – спитав півник, бо курчаток взимку ще не було, і снігу вони не бачили.

– Такий білий, як оте яєчко, що котиться, – відповіла квочка. – Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна.

Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну його фарбувати. Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі.
Курчатка у веселочки фарб позичали, на білому яєчку весну малювали. Малювали лапками та писали пір’ячком – і покотилася писанка зеленим подвір’ячком.
Курчатка її доганяли, на крилечках піднімали й дівчинці Наталочці, яка їх зеренцями годувала, водицею напувала, на свято Великдень подарували.
І зацвіли вишні, черешні. Став гарний, як писанка, садочок увесь.
І проказала Наталочка:

– Христос Воскрес!