Казки — Сторінка 322

Гу-гу-гу!.. Ого-го!.. Ха-ха-ха!.. — залунало по лісі тихої літньої ночі.

Дві подорожні баби, що йшли на прощу й запізнилися завидна дійти до села, злякано перехрестились, їм стало моторошно, хоча вони …

Був собі Журавель, і подумав він оженитися. «Кого ж би то взяти? Візьму чаплю! — думає Журавель, — вона мені по мислі, якраз для мене!»
От приходить до Чаплі, та  …

У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик. Лежить він, не спить, дивиться, широко розкривши оченята, на вікно, заслонене хустиною: хустина не зовсім заслонила вікно, збоку трохи видко шибку й …

Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він …

Пішов раз лев на лови й зустрів мишку. Хотів її з’їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому:
–    Ой,  леве,  могутній владарю! Не їж мене, змилуйся наді …

— Яке гарне червоне сонечко! — сказало Руде Ведмежатко Чорненькому.

Вони жили в густому зеленому лісі й приятелювали.

— Цікаво б знати, — звідки сонечко сходить? Ми вже великі, матінки …

Трапилось якось, що наш Бог Святий одного дня захотів походити по райському саду і взяв із собою усіх апостолів та праведників, так що на небі, крім святого Петра нікого не …

Колись жив собі такий королевич, якому кортіло погуляти по світах. От він і рушив у дорогу, взявши з собою тільки одного вірного слугу. Одного дня заїхав він в густий великий …

ХТО ТАКИЙ ВАСИЛЬКО?

Василько був малий і кирпатий. А ще — вередливий. І лю­бив він лише два слова — «Не хочу».

Вимовляв він їх по-різному.

Коли набурмошувався й тоненько виводив: …

Бегемотик, якого звали Мотик, любив плескатися в рідному болоті.
—    Гей, Мотику, пішли на лужок, побігаємо! — гукали йому прудкі смугасті зебренята.
Бегемотик розплющував малі свої очиці, дивився на зелений …

Раз зібралося до купи семеро швабів-бурлаків : перший був пан Шульц, другий — Яклі, третій — Марлі, четвертий — Бгерлі, п’ятий — Міхель, шостий — Ганс, а сьомий — Фейтлі. …

Були собі тато й мама та й мали вони двох синів. А були вони дуже бідні. Тяжко їм стало двох дітей годувати, от через те й згодилися вони віддати одного …

Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася. Вже давно перестояла вечеря, час би й спати лягати, а дяка Оверка нема та й нема. А господині ж найгірше, коли вона когось …

Гаврилко був добрий і слухняний хлопчик. За те його любили тато, мама й бабуня. А через те, що його всі любили й пестили, він щодалі робився все кращий та миліший. …

Хрипка придбала собі це наймення з того самого часу, як стала Поторочею.

Мало хто знав її молодість, бо прийшла вона з чужої, далекої сторони. Сама ж вона була неговірка, як …

Вона була останньою.

Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була найменшою в родині, “мізинчиком”. Її дуже жаліли …

В одному великому місті проживав багатий купець. І мав він три доньки. Дві старші були гордовиті та пиховиті, все тільки чепурились, в гарні сукні строїлися[40], перед люстром крутились, пішки нікуди …

Було це в тисяча дев’ятсот бідувадцятому році.

На Лисій горі, під Києвом, ще з ранньої весни почалася жвава робота. Місцеві Чорти будували нову, велику світлицю. Хухи обкладали її мохом, блискучими …