Кульбабка
Почалося це тоді, коли висока тополя, що росте край дороги і бачить далеко-далеко навкруги, була маленькою, тоненькою тополинкою. Значить, це було дуже багато років, тому!
Але й тоді, як і …
Почалося це тоді, коли висока тополя, що росте край дороги і бачить далеко-далеко навкруги, була маленькою, тоненькою тополинкою. Значить, це було дуже багато років, тому!
Але й тоді, як і …
Сьогодні, коли хочете, я розповім вам про ведмежатко. Воно народилось взимку і доводилося внуком старому Михайлові. Кожній матері свої діти найкращі, а це ж було викапаним батьком: і волохате, і …
Маленька білочка народилася наприкінці літа. Вона була зовсім голенька й сліпа.
— Це нічого, — сказала мати-білка її старшим братам і сестрам, що народилися раніше і тепер, пробігаючи повз рідне …
Ото наша мама! — сказали старші сестри і показали Медунці матір-бджолу.
— І моя? — спитала Медунка.
— Звичайно! — засміялись сестри. Вона наказала нам бути з тобою.
Смішна Медунка! …
Шарудить під ногами листячко в садку: ш-ш-ш. .
Вітер наче звеселився, що так багато йому роботи, зриває останні листочки з дерев, не жаліє, покриває ними стежки в садку, крутить ними …
Шарудить під ногами листячко в садку: ш-ш-ш. .
Вітер наче звеселився, що так багато йому роботи, зриває останні листочки з дерев, не жаліє, покриває ними стежки в садку, крутить ними …
Був собі, жив собі невеличкий жучок.
Де він жив — хто його знає. То в лісі літав, то на луках.
Де ніч застане, — там і засне. Такому малому хіба …
Чижики звили собі гніздо на найвищій гілці найвищої ялини в лісі зовсім не тому, що вони були такі горді і хотіли жити вище від усіх. Навпаки, вони були дуже привітні …
Почалося це тоді, коли висока тополя, що росте край дороги і бачить далеко-далеко навкруги, була маленькою, тоненькою тополинкою. Значить, це було дуже багато років, тому!
Але й тоді, як і …
Ото наша мама! — сказали старші сестри і показали Медунці матір-бджолу.
— І моя? — спитала Медунка.
— Звичайно! — засміялись сестри. Вона наказала нам бути з тобою.
Смішна Медунка! …
Сьогодні, коли хочете, я розповім вам про ведмежатко. Воно народилось взимку і доводилося внуком старому Михайлові. Кожній матері свої діти найкращі, а це ж було викапаним батьком: і волохате, і …
Xвильки ніяк не могли зупинитися на місці. Вони лежали довго під чорною важкою землею і раптом, ніби їх щось штовхнуло, вибігли маленькими краплинками, вузьким дзюркотливим струмочком на світ. А назустріч …
У зграйці маленьких рибок вона була найвеселішою і наймоторнішою.
— Не запливай далеко,— казала мама,— там часто гуляє стара зубаста щука, вона з’їсть тебе!
Рибка мотала хвостиком і відповідала:
-— …
— Дивіться ж, діти,— казала стара зайчиха,— будьте обережні: для нас настають небезпечні часи.
Зайчата сиділи тихо і навіть вухами не ворушили, тільки сірому зайчикові з чорною плямочкою на носі …
— Посуньтеся, сестрички,— сказала молоденька сосонка і розправила свої віти.
Вона сказала це ласкаво й привітно, їй було приємно, що кожної весни на ній виростають світло-зелені молоді пагінці, ніби …
Це зовсім не казка. Я просто знаю, про що співали клопітливі синички, шелестіла яблунька своїм листям, віяв вітер, та вуркотів смугастий кіт з оксамитовими лапами, і пищала гострозуба миша.
Ну, …
Він був такий маленький і непомітний в сухому листі, куди його скинув вітер. Ніхто, звичайно, і подумати не міг, що саме йому доведеться стільки пережити.
Навіть білці, яка стрибала, наче …
Був собі, жив собі невеличкий жучок. Коли він сідав на гілочці, пташки казали:
— Он зелений жучок, зловімо його!
І пурх-пурх до нього. Та жучок був кмітливий, Він — дж-дж! …
Знаєте, дітки, що? Ви ніколи не плачте! А то раз одна дівчинка гуляла в лісі з братиком, посварилась і гірко заплакала. Сльози кап-кап та на землю, та на насіннячко, що …
Тук-тук!.. — тихенько застукотіло на горішній вітці. Так тихо, як у тебе іноді у вушку задзвенить,— навіть ніхто, крім тебе, і не почує. Отак застукотіло і в гнізді, в двох …
Маленька білочка народилася наприкінці літа. Вона була зовсім голенька й сліпа.
— Це нічого, — сказала мати-білка її старшим братам і сестрам, що народилися раніше і тепер, пробігаючи повз рідне …
Вчора цього джмелика ще й на світі не було. У джмелиному рої лежали лялечки, замотані в павутиння, як у пелюшки. Лялечки були слухняні й тихі, мов діти, коли вони сплять.…
А синичка на зиму і не заснула, і не відлетіла. Не заснула тому, що взагалі ніхто з пташок не хотів ховатися в темні нори та засинати. Але й відлітати вона …
Оксана Дмитрівна Іваненко (31 березня 1906 — 17 грудня 1997) — українська дитяча письменниця та перекладачка. Основне місце в творчості Оксани Дмитрівни займають казки та твори для дітей. Також вона є автором повістей та романів, перекладала казки Ганса Крістіана Андерсена та братів Грімм. Письменниця є лауреатом літературної премії імені Лесі Українки (1974 р. за повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та збірку «Лісові казки») та лауреатом Шевченківської премії (1986 р. за книгу «Завжди в житті»).