Казка про трьох цуценят

Раз жили побіля річки цуценята невеличкі: чорний Блек, сірий Мак, білий з плямкою ТікТак.

Вміли тільки пустувати неслухняні цуценята, довгий Блек, грубий Мак і малесенький Тік-Так.

„Йдіть до школи!” — каже мати.

— А вони мерщій тікати: перший Блек, другий Мак, а за ними і Тік-Так.

Мати купить їм книжки — вмить розірвуть на шматки дурник Блек, ледар Мак і гонивітер ТікТак.

Якось раз пішли до лісу і побачили там лиса чорний Блек, сірий Мак, білий з плямкою ТікТак.

Лис почав від них тікати, а за ним біжать щенята, жвавий Блек, хвацький Мак, з-заду шибеник Тік-Так.

Мчать, роззявивши три пащі, далі й далі, в темну хащу швидко Блек, метко Мак, шкутильгаючи Тік-Так.

Лис сховався десь в хащах, і відчули раптом жах довгий Блек, грубий Мак і малесенький ТікТак. Де поділась їхня втома!

„Як дістатися додому?” — дума Блек, дума Мак, розмірковує ТікТак.

Бачать білку: „Гей, хвостата! Як знайти нам нашу хату?” — каже Блек, каже Мак і притакує Тік-Так.

„Не скажу! — їм каже та. — Хто відгриз мені хвоста? Чи не Блек? Чи не Мак? Чи не ти, малий Тік-Так?”

Бачать зайця: „Прудконогий, покажи нам ти дорогу!..” — просить Блек, просить Мак, і хвостом маха Тік-Так.

„Не скажу! — той каже сухо. — Хто тягнув мене за вухо? Чи не Блек, Чи не Мак? Чи не ти, малий Тік-Так?”

Бачать ґаву: „Пані ґаво! Де наш дім? Скажіть ласкаво!” — плаче Блек ,плаче Мак і реве малий Тік-Так. „Не скажу! Йдіть навмання! Хто образив ґавеня? Чи не Блек? Чи не Мак? Чи не ти, малий Тік-Так?”

„Слово чести, пані мила! Ґавеня те нас побило”, — бреше Блек, бреше Мак і підбріхує ТікТак. Кряче ґава: „Шкода вас! Там ось є дороговказ!”

Скаче Блек, скаче Мак і підскакує Тік-Так. „Дві є дошки: ВОВК і ХАТА — прочитаєте щенята. Чорний Блек, сірий Мак, білий з плямкою Тік-Так?”

„Певно! Нам книжок багато довелося розірвати”, — каже Блек, каже Мак і притакує ТікТак.

І стрибали, і брехали, і на літери гарчали довгий Блек, грубий Мак і малесенький Тік-Так. Та не вміли прочитати, де є ВОВК, а де є ХАТА бідний Блек, бідний Мак і біднесенький ТікТак. Посідали коло клена і завили, мов сирени, хрипко Блек, глухо Мак і тонесенько Тік-Так.

Їх почула рідна мати, привела усіх до хати — скаче Блек, скаче Мак і підскакує Тік-Так.

А уранці — гляньте! — полем з книжечками йдуть до школи перший Блек, другий Мак, а за ними ще й Тік-Так. І