Капризуля

Мама кашку насипає,
Гриць не хоче їсти:
І гаряча! й не солодка!
І нема як сісти!

Мама кашку постудила,
Цукром притрусила,
Біля столу у кріселко
Гриця посадила.

Він же знову капризує:
„А тепер холодна!
Може киця буде їсти,
Бо вона голодна”.

Мама глянула й забрала
Кашку геть із столу
І поставила для киці
Мисочку додолу.

Кицю двічі не просити —
Все поїла чисто.
Гриць побачив, схаменувся:
„Я теж хочу їсти!”

Мама стиснула плечима:
„Кашки більш немає,
Знов зварю аж на вечерю.
Хочеш — почекаєш”.

Гриць поплакав, та вже більше
Кицю не годує,
З’їсть одразу хліб і кашку —
І не вередує.