Калюжа

Одна мама …весь час поспішала.

Зранку починала заклопотано збиратися на роботу, готувати сніданок, одягати малюка в дитячий садочок.

Потім бігла на трамвай, який весь час намагався від неї втекти.

А коли трамвай іноді втікав, страшенно обурювалась.

І ось одного разу, коли мама, як завжди, поспішала, малюк зупинився посеред великої калюжі у своїх червоних гумових чоботах, Наче віслючок, він вирішив, що більше нікуди не поспішатиме.

З калюжі визирнув такий самий віслючок у червоних гумових чоботах і запропонував:«Давай гратися».

Мамі, яка завжди поспішала довелося теж лізти в калюжу, щоб витягти звідти і віслючка, і червоні чоботи.

Але раптом мама з калюжі звернулася до неї і запропонувала філіжанку кави. Мама, яка запізнювалася на трамвай, так розгубилася, що зовсім забула поспішати.

Здивовано всміхаючись, обидві мами пили гарячу каву, поки віслючки шалено стрибали з одного краю калюжі на інший.

Потім мами подякували одна одній за гарний ранок, узяли своїх малюків за теплі долоньки й повільно пішли на зупинку. А трамвай, збентежений відсутністю мами, розгублено чекав.

І ніхто нікуди не запізнився.