Як горобчик рахував

Горобець повіз у млин

Двадцять вісім штук зернин,

їхав полем, їхав лугом,

їхав день і їхав другий.

Стрибунець замість коня

двійко раківпоганяв.

Зліз із воза, поруч скаче:

«Гей, скоріше, менший раче,

— їдем сорок шість годин.

А якщо закриють млин?

Як тоді змелю зерно?

Гей, скоріше, друже,

Но-о-о!

Нудно як»,— собі цвірінькнув.

Тож відкрив для млива скриньку,

Став зернята рахувать:

Раз, два, три, чотири, п’ять.

Ось уже і двадцять є,

Він рахує і клює.

Під’їжджає до млина,

Подививсь —нема зерна…

Він спочатку зажурився,

Потім знов розвеселився:

Хоч ні з чим вернувсь до хати,

Та навчився рахувати!