Чому півні співають уранці

Це скоїлося тоді, коли Сонце, Місяць і Півень жили дружно, мов брати.
Якось Сонце пішло погуляти, а Місяць з Півнем залишилися на господарстві. Коли звечоріло, Місяць наказав Півневі виганяти на толоку рої зірок. А Півень і гадки не мав це робити.

— Адже це твій обов’язок, — відповів він Місяцеві. Місяць, розгнівавшись, схопив Півня за гребінь і кинув ним об землю.

Повернувшись додому, Сонце ніде не могло знайти свого брата Півня. Нарешті Місяць зізнався, що накоїв.
Дуже розгнівалося Сонце і сказало:
— Брате Місяцю, ти вчинив зле. Я не хочу більше жити разом з тобою. І ми вже ніколи не будемо разом мандрувати Чумацьким Шляхом. Віднині ти з’являтимешся вночі, а я — вдень. І вранці, коли я розпочинатиму свій шлях, мене вітатиме піснею Півень, а ти вирушатимеш у дорогу в цілковитій тиші.

Як Сонце сказало — так і сталося.
Завжди, коли сходить Сонечко, прокидається Півень і радісно вітає свого брата: «Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку!»
А ввечері, ще перед тим, як зійде Місяць, Півень ховає голову під крило і засинає, щоб не бачити Місяця.
Так і до сьогодні. Сонце заходить — з’являється Місяць, спить на своїй жердині Півень… і казочці нашій кінець.