Виділіть текст, щоб додати нотатку.
На світі — все буває:
і сніг, і дощ, і вітер.
Буває злива навіть
тоді, як сонце світить.
Бува, що втратять колір
всі квіти у саду…
Лиш не бува ніколи,
щоб друг тебе забув.
А як забуде раптом
тебе твій друг — то що ж:
ніякий він не справжній,
а просто так — ніщо!..
Додайте твір до своєї добірки або створіть новий список. Публічними списками можна ділитися за посиланням.
Я хотів би страшенно,
як хочете знати,
все у світі по-своєму
знову назвати!
Я назвав би волошку тоді
голубинка,
щоб дорослі ще більше
її полюбили.
А хлоп’ят і дівчат
я …
Сидить коник у траві
і співа мені й тобі.
Ще й сорока під вербою
щось скрекоче
нам з тобою.
Навіть сонне жабеня
тихо кумкає для нас.
Тільки
чорний сом вусатий…
Ну і мама!
Ну і тато!
Наче справжні
дошкільнята!
Нічогісінько
не знають —
смішно
і сказать комусь! —
бо щодня
мене питають
лиш одне:
«чому» й «чому»…
— Ти чому…
У Віті — день народження.
Ми всі туди запрошені
і ввечері, о шостій,
прийшли до нього в гості.
Нам одчинила двері
мала сестричка Віті
і зразу запитала:
— Хто ноги …
Я йду собі дорогою,
дорогою широкою,
аж тут назустріч — кіт.
— Куди ти йдеш дорогою,
дорогою широкою?—
мене питає кіт
і жде від мене слова,
а я й кажу …
Ніколи і нізащо
дорослим не позаздрю!
На них дивитись —
просто сміх.
Скажіть: хіба життя у них,
коли нічого в світі
не можна їм робити?!
Не можна їм на дерево,…
Тільки двері десь — «рип-рип!» —
хтось на них одразу — стриб!
Упаде сухий листок —
хтось на нього зразу — скок!
А шелесне папірець під рукою тата,
хтось — …
Вчора, точно серед ночі,
в нуль годин і нуль хвилин
раптом я розплющив очі,
бо відчув, що не один:
з новорічної ялинки
хтось чужий на мене зиркав!..
«Хто ви!» — …
Світило сонце, птах співав,
а я — додому крокував.
Аж раптом із-за рогу
з гучним веселим «гав!»
рудий і клишоногий
з’явився пес — і став!
— Привіт, кудлатохвостий! —
я …
Що б мені не говорили
хтось з батьків чи вчителів,—
я на все шукаю рими,
ніби хтось мене завів…
Скаже тато: — Як уроки? —
Я йому: — Летять сороки!…
Проживали у місті коти.
Все було в них: пухнасті хвости,
срібні вуса, чутливі вуха.
Не було в них лише капелюхів!
А про них мріяв кожен кіт,
щоб казати:— Привіт! Привіт! …
Якщо
дві руки
до лопати
додати,
а потім додати
бажання завзяте,
а потім
відняти від них
неохоту,
помножити все
на веселу роботу,
зібрати дітей
і дорослих усіх
і порівну все…
Обговорення (0)