Бальзам для Вовка

Лиш на отару Вовк напав —

На нього кинувсь Вовкодав

І ледь не розідрав.

Сяк-так

Відповз у ліс хижак,

У лігві дух спускає неборак.

Над ним заплакана Вовчиха,

Заголосила стиха:

— Ой лишенько, ой лихо…

Мене на кого покидаєш ти?

Як завинила чимсь, прости.

Ой, чим тобі допомогти?..

Вовк непорушно вже лежить,

Ледь шепче голосом чужим:

— Останні… вісті… розкажи…

Вовчиха мовила:

— Спочатку

Вість про сусідове Вовчатко:

Поставив Кінь йому печатку.

Вовк стрепенувся:

— Це цікаво…

— Ну, а з сусідом гірша справа:

Зосталась в пастці лапа права.

Вовк вуха звів, заусміхався:

— Ото сусідова хвальба вся:

«Не попадусь!»

Таки попався!

— А наш Вожак мисливцем вбитий…

— Вожак загинув знаменитий?

Мені вже краще — буду жити!

Із кимсь щось трапиться погане —

Вовкоподібним як бальзам на рани.