Ведмежий суд

Лисичка подала у суд таку бумагу:

Що бачила вона, як попелястий Віл

На панській винниці пив, як мошеник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль.

Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки,

Давай вони його по-своєму судить Трохи не цілі сутки.

«Як можна гріх такий зробить!

Воно було б зовсім не диво,

Коли б він їв собі м’ясиво»,—

Ведмідь сердито став ревіть;

«А то він сіно їв!» — Вовки завили.

Віл щось почав був говорить,

Да судді річ його з починку перебили.

Бо він ситенький був.

І так опреділили.

І приказали записать:

«Понеже Віл признався попелястий,

Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,

Так за такі гріхи — його четвертувать,

І м’ясо розідрать суддям на рівні часті.

Лисичці ж ратиці оддать».