Зниклий мішок

Святий Миколай наготував мішка з подарунками та різочками і, щоб не їхати голодним у далеку мандрівку, вирішив випити молока з коржиком-миколайчиком.

У затишній кухні святий Миколай швиденько поїв. А коли повернувся в кімнату — не знайшов мішка з подарунками!

Вибіг надвір і побачив, що від його хатинки ведуть сліди. А закінчуються вони біля великої сріблястої кулі. Раптом у ній відчинилися двері і вийшов зелений інопланетянин.

— Доброго вечора, — проскрипів він.

— Вітаю! — відповів Миколай. — Це ви взяли мого мішка?

— Я. Хотів подивитися, що це таке і навіщо. Та нічого не зрозумів.

— Можна було запитати! Я б показав! Хочете?

— Хочу! — відповів інопланетянин.

Він віддав мішок святому Миколаю і вони полину­ли над Україною. Дорогою Миколай розповідав про добрі справи дівчаток і хлопчиків. Усі ті справи бу­ли записані в нього в товсту книжку. Залітаючи до осель, слухняним діткам Миколай клав під подушку подарунок, а неслухам — різочку.

— Яке гарне свято! — сказав інопланетянин. — А наші діти цього року зовсім неслухняні були. Ми просто не знали, що робити… А тепер — знаємо! Шановний Миколаю, чи не могли б ви і до наших дітей прилітати?

— Я ж не встигну! Сьогодні он ледь упорався. А якщо літатиму на вашу планету, то тут діти зали­шаться без гостинців…

— Але в нас інший календар. Тому це свято буде в іншу ніч!

— Тоді — згода! — відповів Миколай.

Відтоді у святого Миколая з’явилася ще одна товста книжка. Туди він записує добрі і недобрі справи дітей з іншої планети