Злий Кінь

Учора мій сусід купив собі Коня

Із табуна, татарського, презлого,

Такого жвавого, такого вже баского!

Дивлюсь: сусід і вся його сім’я

Уздечки не напнуть на його.

Сусід сусідів кликать став

І могорич пообіщав,

Щоб тільки помогли йому Коня упорать.

Народ зійшовсь та гук такий підняв,

Мов цілину п’ять плугів орють.

А Кінь жахається да рже,

На дибки спиниться да гривою мотає,

То піде бокаса, то б’ється і кусає.

Котрий сміліший був, то вже

Од Коника тікає.

Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядь да й плач.

Аж дивляться, іде Петро Деркач –

Розумний чоловік і в конях силу знає –

Іде і здалеку чуприною киває.

Прийшов – і ввесь базар нікчемний розігнав

І сміло до Коня побрався потихеньку,

Все свистячи, повагом, помаленьку,

Все гладив, подивлюсь – уже і загнуздав.

Пани! чи чули, як Деркач коня поймав?

Примітки

Вперше надруковано в кн.: Малороссийские приказки Е. Гребенки, Спб., 1834.

Автограф невідомий.

Подається за другим виданням збірки «Малороссийские приказки Е. Гребенки», Спб., 1836, с. 27 – 28.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 151 – 152.