Завбачливий Кіт

Кіт запросив на власні іменини,

Окрім котячої родини,

Собаку дворового й Мишу.

Вітальні вигуки сколихували тишу,

Допізна чулись там пісні і тости…

Нарешті розійшлися гості.

Тут, спину вигнувши

Й наструнивши хвоста,

Накинулася Кицька на Кота:

— Чи вижив з розуму, що здуру

Ти запросив у гості Собацюру?

І досі не збагну — для чого?

— Аби не гавкнув зайвого нічого,

Коли з хазяйської комори я несу

Сальця шматок чи ковбасу.

— А Миша! Миша тут при чім?

Її ж ловити мусим я і ти!

— Ні, Мишу ми повинні берегти.

Якщо вона, єдина, кине дім, —

Господар наш тебе й мене

Із дому прожене…

Добро від миші бережуть коти,

А прагнуть декотрі, бач, мишу…

зберегти.