Зайчиків подарунок

Через ліс веде стежинка,
Там росла собі ялинка.

А під нею мало хатку
Невеличке зайченятко.

Надійшли Різдвяні свята —
Треба хаточку прибрати.

Каже зайчик до Хмаринки:
„Покропи дощем ялинку!”

Потім попрохав Мороза,
Щоб краплини заморозив.

Сонце ясно засвітило,
Деревце позолотило.

Якось дядько Лесь у ліс
Двоє діточок привіз.

Зупинились на хвилинку,
Подивились на ялинку.

„Ах, чудова це ялинка!” —
Каже до Гнатка Галинка.

„От, таку б нам, брате Гнате,
На Різдвяні свята мати!”

„Ні, не можна! — каже Гнат. —
Це ялиночка звірят.”

Вчув це зайчик з-під ялинки
Й каже до Гнатка й Галинки:

„Можу я, Галинко й Гнате,
Вам її подарувати?

Хай вам буде дар на свята
Від малого зайченяти!”

Діточки зраділи дуже:
„О, спасибі, Я цю друже!

Навесні, в теплий час,
В гості ти прийди до нас!”

Деревце взяли на сани
І поїхали лісами.

Хоч без хатки Яць зостався,
Він утішно усміхався.