Загадки — акростихи

І
Мати доні молодій
Огородик наділила.
Розкошує доня мила,
Каже неньці — тісно їй:
В земляній сиджу коморі
А коса моя надворі.
Хочу цей раз штуку втнуть:
Не скажу, як доню звуть;
Ви ж до загадки верніться,
Скраю пильно придивіться.
(Морква)

I I
Колись я нудилось
У срібнім кайдані;
Розбила неволю
Чубатая пані,
А я на Вкраїну
Тихенько, нищечком…
Колись на Великдень
Оддячу яєчком.
(Курчатко)

I I I
Кучерява і вродлива,
Як голубка тая сива,
Іще змалку Дружка люба
Полюбила дуже Чуба.
Чи у полі, чи в дорозі,
Чи в теплі, чи на морозі —
Всюди, всюди Дружка люба
Нерозлучно біля Чуба:
У господі — на кілочку,
В церкві жде його в куточку;
Світові звичаї знає:
Кого встріне — привітає;
Перед ворогом гордує —
Мов не бачить, мов не чує.
А нехай Чуб пошуткує
І без неї помандрує —
Всі сміятимуться з нього:
— Он дожився Чуб до чого!
(Шапка)