Вірші Степана Олійника

Внучці Оксанці
Раділи ми зранку
Разом з усіма:

Два кроки Оксанка
Зробила самаї
Зіп’явшись на ніжки,
Свій шлях почала:

Від столу до ліжка
Півметра пройшла!
Поки що — два кроки…

Просить матуся Миколу:
«Синку, внеси мені дров!..»
Ледар скрививсь і про школу
Мамі нагадує знов:
«В мене уроків багато:
Сила задач і письма…»
З п’ятого поверху мати
Йде до сарая …

Пам’ятаймо, милі діти,
Пам’ятаймо завжди з вами,
Що для нас у всьому світі
Найдорожчі — наші мами!

Нам — маленьким і дорослим —
Все дають вони з любов’ю:
Ніжне серце, …

Як відомо, всі ледачі
Ждуть легенької удачі
(Без труда щоб їм везло!).
Так і з Васею було.

Вчиться Вася в п’ятім класі…
Якось друг і каже Васі:
— Знаю чудо …

Вова малий наче справді поблід.
Мама питає в тривозі:
— Може, болить голова чи живіт?
Може, де впав на дорозі?

Син покрутив головою, що ні,
Мовчки стоїть і ні слова.…

I

Пожувала трішки гуску —
Смокче пальці… на закуску.
Дай сметани їй у склянці —
В Іри й вушка у сметанці.
Чай не в рот, не по ковточку —
Поза …

У бабусинім буфеті

І варення є, і мед…

Умостившись на паркеті,

Іра зиркнула в буфет.

Десь на кухні баба Женя,

Тут якраз її нема.

І припала до варення

Тиха Іра …