Вірші Марії Чепурної

Як садили сад —

Де не взявся град…

Саджанці — в солому,

І гайда додому.

Будували дім —

Де не взявся грім…

Кинули лопати —

І гайда до хати.

Сіли …

На ялинку в дитсадок

Мудрий зайчик до діток

Прискакав.

Він веселих їм казок

Про звіряток і пташок

Розказав.

Запитали вуханя:

— Ой ти, зайцю-зайченя,

Постривай.

Скільки буде — три дубки…

От біда, от біда:

Зникла в цапа борода!

А Сашко нам пояснив:

— Я його омолодив!

Думав ще й пофарбувати,

Та бабуся вийшла з хати.…

Де берези та дуби —
там збирала я гриби.
І опеньки-тонконіжки
і лисички, й сироїжки
в кошик дружно —
стриб та стриб!..
Де ж подівся білий гриб?
Мабуть, він маленький …

На травиночки
згори
крапля сонця впала,
ледь торкнулася землі —
і земля заграла!

Я одразу перестав
у садку копати,
до землі на мить припав
нишком біля хати —
і почув:…

— Слухай, песику малий,
білосніжна спинка,
чом у тебе хвіст — рудий,
спинка ж —
як пір’їнка?

Пес у відповідь:
Г ав-гав!
Я на річці засмагав:
сам під кущиком лежав,…

Подаровано на свято
Гнату
гарний автомат!..
А Славко кепкує з Гната:
— Сміх та й годі:
Гнат — солдат?!
Не встаєш ти вранці-рано,
ждеш, щоб хтось тебе збудив,
і ховаєшся …

Я сказав Петькові:
— Якщо хочеш знать,
у моєї мами
діток — двадцять п’ять!

А Петько сміється,
каже:
— Ой, помру!
Може, ти покажеш
брата чи сестру?
— Це для …

Там, де вересень в долині
З пензлем походив,
Стали сливи сині-сині.
Скільки ж бо тих слив!

А маленькі дитинчата
Вибігли в садок,
Простягають рученята —
Не дістать сливок.

Тут вітрець …

Ходить Осінь гаєм
Та звірят питає:
—Що ви поробляєте,
Як про зиму дбаєте? —

Загойдалась гілка,
Обізвалась Білка:
—Я збираю шишки,
І гриби, й горішки.—
Обізвався їжачок:

—В мене шуба …