В далекі мандри

Зібравши колос-урожай
І виглядівши квіти,
В далекі мандри за Дунай
Ішло червоне літо.

А біля нашого села
На відпочинок стало.
І вдруге вишня зацвіла,
Зозуля закувала.

Та закувала вже не так,
А якось хрипло, глухо.
Відчув неладне щось байбак
нашорошив вуха.

Обвів очима він луги,
Далеку переправу…
Та все мовчало навкруги,
Як в рот води набрало.

Сказав байбак: «Мабуть, мені,
Старому, це здалося…»
Стояли теплі, тихі дні —
Не літо і не осінь.