Троє рожевих яблук

Коли Марійці було сім років, вона посадила яблуньку. Через три роки яблунька зацвіла і на ній зав’язалось троє яблук. Щодня ходила Марійка в садок, дивилась, як росли яблука. Вони з кожним днем ставали більші, наливалися соком. Марійці не терпілося: те деревце вона посадила для мами, так і назвала його — Мамина яблуня. Дівчинка мріяла про той день, коли яблука доспіють, вона піде в садок, зірве їх і принесе мамі.

Нарешті цей урочистий час настав. Яблука стали рожеві, пахучі. Ясного літнього ранку Марійка пішла в садок, зірвала яблука, поклала їх на тарілку й принесла до хати. Від хвилювання личко її розчервонілося.

— Мамо, прийміть від мене цей подарунок, — тихо сказала Марійка. — Це з вашої яблуні…

Мама обняла дочку й поцілувала. Вона взяла тарілку з трьома рожевими яблуками й поставила на вікно.

Минув день, другий, третій. Щодня Марійка нагадує:
— Мамо, їжте яблука…

Та мама тільки усміхається:

— Хай ще трохи постоять… — промовила мама, милуючись подарунком.