Стара криниця

У глибині двору, поруч із сараєм, була стара криниця обкладена червоною цеглою. Вона висохла уже багато років тому, і тепер дружина фермера тримала на цегляних стінах квіткові горщики. Але ось одного вечора фермер опустив у колодязь якийсь кошик,

— Потрібно дізнатися, що там! – сказав Кінь Наполеон. Він був найстаршим із тварин на фермі і вважав, що відповідає за безпеку інших. — Як нам переконатися, що ніхто не вкраде вміст кошика, якщо ми не знаємо, що там?

— Написів там жодних немає! — сказав кіт Фелікс, який стверджував, що вміє читати, бо ходить частуватись молоком у будинок місцевого вчителя.

— А пахне дивно! — вставив свої п’ять копійок цуцик Біллі. — Так смердить, що аж в носі закрутило.
Зрештою, вони вирішили спустити в криницю мишеня Хвостика, він був найменшим і найспритнішим з них (а також самим ненажерливим).

— Піднімайте, друзі! — крикнуло мишеня, опинившись на дні криниці. — Ось вам ваш кошик і його смачний вміст, — сказав він, облизуючись.

— Та це ж сир! Його поставили туди, щоб він дозрів! — засміявся цуцик Біллі. — Ось чому так пахне!

— А тепер спускай її назад, Хвостику! – суворо сказав Наполеон. — І дивись, щоб ні шматочка не пропало!