Спалення лисиці

Жила колись у світі скромна селянська родина. Чоловік день і ніч обробляв своє поле, то йдучи за плугом, то граблями розпушуючи землю, то кривим серпом збираючи врожай. Жінка вела свій небагатий дім: чисто його прибирала, розводила цілющий вогонь і готувала на ньому скромну їжу, годувала курей, а решту часу ткала, забезпечуючи чоловіка, себе і сина теплим зимовим одягом. Синові було дванадцять років, він був хлопцем жвавим і тямущим.

Якось у їх невелику садибу понадилася лисиця красти курей. Курей у цих селян було небагато, а тепер і останніх вони могли позбутися. Ось хлопець і задумав вистежити злодійку. Він сховався в вербовому гаю на краю садиби і почав чекати, коли лисиця прийде до огорожі. Через якийсь час він побачив руду злодійку. Хлопчик кинувся на неї і впіймав. У гніві він вирішив покарати розбійницю страшною карою. Він обмотав її соломою та сіном і підпалив. Лисиця вирвалася з рук хлопчика і кинулась тікати. Вітер дедалі більше роздмухував вогонь, що охопив її, і полум’я незабаром перекинулося на найближче пшеничне поле, а з нього й на інші поля. З величезними зусиллями селянам вдалося погасити жахливу пожежу.
З того часу для запобігання пожежам на полях спалюють опудало лисиці.