Шльопанці

Добрі були шльопанці, багато років служили господині, та постаріли і геть стерлися.

— Доведеться викинути вас, – сказала господиня.

—Не треба! — просяться  шльопанці.

— А що робити з вами? Зашивала я вас, зашивала, та ви із моди вийшли.

І викинула їх на смітник.

На смітнику круки порпалися і  зіштовхнули шльопанці на землю.

Ішов повз їжак, зупинився.

— Що ви тут вилежуєтесь? – Запитує.

— Та ось викинули нас, — бідькаються шльопанці.

— Ану марш за мною! – скомандував їжак.

Потьопали шльопанці в кущі, а там їжачиха сидить.

Їжак наносив у шльопанці сухого листя.

В один сам заліз, в другий  їжачиху посадив.

— Послужіть,— каже,— ще людям!