Про голодного Єті

На одній планеті
Жив голодний Єті.
Це така людина,
Тільки снігова.

На сніданок Єті
Жив лише котлети
І лише ячмінним
Квасом запивав.

Ну а більш нічого,
Ну геть-геть нічого,
Ну, їй-бо, нічого
В роті він не мав.

От хіба що ногу,
Поросячу ногу,
Та яєць десяток
Смажених ум’яв.

Потім натщесерце
З’їв борщу відерце
Й пирогів з грибами
З’їв приблизно з пуд,

І тому, до речі,
Йєті наш надвечір
В талії та в плечах
Надзвичайно схуд.

Гірко плаче Єті:
— Я на цій планеті
З голоду страшного
Дуже помарнів,

Адже я нічого,
Ну геть-геть нічого,
Ну, їй-бо, нічого
З ранку ще не їв.