Правда буває гірша за неправду

Мама послала Сергійка до сусідів позичити солі.
Сергійко щось довго не повертався. Вже й борщ закипів, а його немає. Нарешті прийшов, приніс у баночці солі. Мама й питає:

—  Чого це ти так довго ходив?

—  А я снідав, — каже Сергійко.

—  Як — снідав? — дивується мати.

—  А вони запросили мене снідати…

—  А що ж ти їм відповів?

—  Нічого… Сів і поснідав.

—  Який же ти нечема, Сергійку! — розгнівалась мати. — Треба було сказати: дякую, я не голодний.

—  Але ж мені їсти дуже хотілося… Сказати — не голодний…

— Це ж неправда. Хіба ж неправду можна говорити?

— Правда буває гірша за неправду, — каже мати.

А Сергійкові тепер думай: як же це так?