Поганюча задача

Щойно батько і мати ступили на поріг, як Сашко підвівся й з розгорненим підручником підійшов до них.

— Ось — задача. Не виходить,— скупо повідомив він. Мама поставила сумку з хлібом та помідорами по один бік дверей, батько портфеля — по другий.
І обоє, не роздягаючися, сіли за стіл, схилилися над підручником. Сашко вмостився навпроти. Весь його вигляд говорив: ну-ну, побачимо, як ви справитеся з тою поганючою задачею!..

Минуло хвилин з п’ятнадцять. Вже батько геть перекуйовдив свого чорного чуба, а мама наставила на щоках чорнильних плям — задача не виходила.

— І дають же вам прикурити по математиці! — поглянув батько на сина.

А Сашко низько похилив голову, і з його очей — кап, кап, кап…

Батько легенько штовхнув матір ліктем, показав на Сашка: бач, як переживає… А ще торік, у першому класі, коли не вирішувалася задача, з легким серцем облишав підручник і гнав на подвір’я грати в футбола. Свідомішає малий!

— Синку,— лагідно мовила мама,— та не переживай так, все одно ми її гуртом, звичайно, з твоєю допомогою, розлущимо. Ану, підсовуйся ближче!

Сашко кулаком розмазав сльози.

— Та ні, я не того… Он надворі темніє, а ви й досі з задачею морочитеся! Коли ж я гуляти буду?..