Пісенька про бублик

Лис маленький хотів
Здивувати всіх:
Якось бублик посадив,
Землю рив, як міг.
Лис чекав, приглядав,
Окуляри надягав,
Але він не знав про те,
Що так бублик не росте.
Вовчик лісом ганяв
Взад-вперед чимдуж:
— Що тут буде, лисеня?
— Бубликовий кущ!
Вовчик теж приглядав,
Окуляри надягав,
Але він не знав про те,
Що так бублик не росте.
Звідкись зайчик надбіг,
Постояв на пні:
— Я поїм раніш за всіх
Бублики смачні.
Зайчик теж приглядав,
Окуляри надягав,
Але він не знав про те,
Що так бублик не росте.
А ведмедик поспішав
В підготовчий клас.
— Ви даремно,— сказав,—
Змарнували час.
Не чекав, не приглядав,
Ані хвильки не стояв,
Бо ведмедик знав про те,
Що ТАК бублик
НЕ РОСТЕ!