Під грибом

Якось застав Мурашку сильний дощ.

Куди заховатися?

Побачила Мурашка на галявині маленький грибок, добігла до нього і сховалася під його капелюшком.

Сидить під грибом — чекає коли дощ скінчиться.

А дощ йде все сильніше і сильніше.

Повзе до гриба мокрий Метелик:

— Мурашко, Мурашко, пусти мене під грибок! Промокла я — летіти не можу!

— Куди ж я тебе пущу? — відповідає мурашка. — Я одна тут сяк-так ледве вмістилася.

— Нічого! Буде тісно, та затишно.

Пустила Мурашка Метелика під грибок.

А дощ ще сильніше…

Біжить повз Мишка:

— Пустіть мене під грибок! Вода з мене покотом тече.

— Куди ж ми тебе пустимо? Тут і місця нема.

— Потісніть трошки!

Потіснилися – пустили Мишку під грибок.

А дощ все ллє і не перестає.

Повз гриб Горобець скаче і плаче:

— Намокли пір’їнки, втомились крильця! Пустіть мене під грибок обсохнути, відпочити, дощик перечекати!

— Та тут і місця немає.

— Посуньтеся, будь ласка!

— Гаразд.

Посунулися — знайшлося  і Горобцеві місце.

А тут Заєць на галявину вискочив, побачив гриб.

— Сховайте,— кричить,— рятуйте! За мною Лисиця женеться!

— Шкода Зайця, — каже Мурашка. — Давайте потіснимося.

Тільки заховали Зайця — Лисиця прибігла.

— Зайця не бачили? – Запитує.

— Не бачили.

Підійшла лисиця ближче, понюхала:

— А чи не тут він заховався?

— Де йому тут ховатись!

Махнула Лисиця хвостом і пішла.

На той час дощик закінчився — сонечко визирнуло. Вилізли всі з-під гриба — тішаться.

Мурашка замислилася і каже:

— Як це так? Раніше мені одному під грибом тісно було, а тепер усім п’ятьом місце знайшлося!

— Ква-ха-ха! Ква-ха-ха! — засміявся хтось.

Всі подивилися: на капелюшку гриба сидить Жаба і регоче:

— Ей, ви! А гриб-то…

Не договорила і поскакала.

Подивилися всі на гриб і здогадалися, чому спочатку одному під грибом тісно було, а потім усім п’ятьом місце знайшлося.

А ви здогадалися?