Мурахоїд та черепаха

У давню давнину, за казкових часів, мурахоїд не мав на тілі голок, а черепаха ще не носила на спині  панцира.

Жили вони разом у лісі, щиро приятелювали і були щасливі.

Одного разу мурахоїд попросив черепаху доглянути його маленьке дитя, доки він полюватиме.

І ось пішов він у ліс на полювання, а черепаха залишилась приглядати за його дитиною.

Мурахоїд затримався на полюванні, а черепаха дуже сильно зголодніла. Вона чекала й чекала, чекала й чекала, та мурахоїд усе ніяк не повертався. Нарешті їй так захотілося їсти, так скрутило живіт, що вона проковтнула мурахоїдове маля.

Невдовзі мурахоїд повернувся з полювання, і відразу кинувся шукати своє дитя, але ніде його не знаходив.

— Де моя дитина? — спитав він у черепахи. Але та мовчала.

І тоді мурахоїд здогадався, що черепаха з’їла його дитинча.

Обурений і нещасний, він кинувся до великої купи каміння, став хапати камінь за каменем і кидати в черепаху. Багато каменів влучило в черепаху, і застрягли в її спині .

Тоді  черепаха побігла по свої списи й почала кидати ними у мурахоїда. Багато списів поцілили і застряли у спині мурахоїда.

Ще й до тепер зі спини мурахоїда стирчать списи, тільки з часом вони перетворилися на голки. А камені, що попали в спину черепахи, залишилися там і перетворилися на панцир.