Лисиця-тесля

Один ведмідь коли він став дуже старим і не міг уже полювати на корів і биків, не міг лазити по високих деревах, щоб красти звідти мед у бджіл, розвів курей і почав харчуватися ними. Але кури погано розводились у нього: не було у ведмедя курника, і курей викрадали хижі птахи. Щоб позбутися такого лиха, ведмідь вирішив побудувати курник.

Довідалась про це лисиця і прийшла до ведмедя.

— Я добрий тесля і можу побудувати тобі курник, який ти хочеш,— сказала лисиця.

Зрадів ведмідь лисиці-теслі і доручив їй побудувати курник. Лисиця почала роботу і швидко побудувала гарний курник. Ведмідь оглянув курник і залишився ним задоволений: стіни міцні, високі, годівниці є, поставлені сідала і навіть улаштовані гнізда, шоб класти яйця.

За старанну роботу ведмідь щедро нагородив лисицю, і та пішла собі.

Але у ведмедя знову кожний день пропадали кури, хоч і курник був гарний.

Тоді ведмідь найняв вовка, щоб той стеріг курей.

У першу ж ніч вовк спіймав біля курника ту саму лисицю, яка побудувала курник. Очевидно, це вона й крала курей. Лисиця влаштувала в курнику потайну, непомітну лазівку, влазила через неї в курник і виносила курей.

— Яка ти невдячна! — сказав ведмідь лисиці.— За це ти будеш покарана.

Наказав він вовкові прив’язати лисицю до великого дерева і добряче відлупцював її.